Марія Матяшова Правила гри

Марія Матяшова

Марія Матяшова

Правила гри
  • Рік створення: 2024
  • Теги: Перформанс,
  • Географія презентації: Київ
  • Тривалість: 50 хвилин

 

Марія Матяшова – мультидисциплінарна художниця, працює з відео, текстом, перформансом й інсталяцією. У творчості шукає прості, однак промовисті жести. Досліджує суспільні відносини, інститути, мову та колективну пам’ять. Серед її робіт – «Перескладання» – 10-годинний перформанс з перезбирання валізи. Твір мовить про втому та тотальність переїздів у житті біженців і біженок.

 

Команда:

Перформерки та перформери – Аня Шевченко, Оля Сало, Яна Курляк, Oi FUSK, Ніка Попова, Юрій Юдін

Саунд-дизайн – Тімур Джафаров

Груповий перформанс на основі дитячих вуличних ігор, які з’явилися після 24 лютого. Ігри у війну існують споконвіку, як і війни відбуваються повсякчас і всюди. Та коли воєнний стан – тут і зараз, перетворення класичного квача в “путіна” може бентежити. Немов нагадуючи, наскільки глибоко нинішнє просякнуте цією травмою. Мисткиня послуговується оптикою ігор, щоб із незвичної перспективи поглянути на те, як змінилося наше суспільство. Адже, поза своєю жартівливою природою, новоз’явлені забавки віддзеркалюють ситуацію небезпеки, в якій перебуваємо. Ігровий світ симулює реальність, однак він підпорядкований власній логіці. Художниця ставить питання: що відбудеться, якщо в цьому просторі дітей замінять дорослі?

 

Перший показ work in progress відбувся 22 серпня 2024 року в спортивній залі КНУТД, Київ.

 

Робота реалізовувалась фондом proto produkciia та співфінансувалась програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в межах спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ “ІЗОЛЯЦІЯ”, Trans Europe Halles та Malý Berlín.

 

Під час створення ідеї своєї work in progress Марія Матяшова провела дослідження і зібрала інформацію про справжні ігри з реальними правилами під час розмов із дітьми. Обрала з них найбільш “цивільні”, які будуть ближчі за досвідом як для перформерів_ок, так і почасти для глядачів_ок. Авторка поставила собі й перформер_кам задачу через оптику ігор подивитися на знайомий контекст та дійсність. Я намагалась прослідкувати наскільки інакше реагую на тригерні (хоч уже побутові) ситуації воєнного повсякдення. І зрозуміла, що це так само тяжко, страшно і загрозливо, навіть коли мозок усвідомлює момент імітування. Єдине, що тішить і зачаровує, так це те, що реальної загрози в цьому немає – на відміну від загрози в дійсності, у яку потрібно повертатися, коли гра скінчиться.

Віта Котик

 кураторка, культурна журналістка, філологиня

 

Правила гри

 

Огляд Асі Павленко