“Актори мого переживання” – перформанс, що досліджує тему очікування та активної дії в контексті війни. У першому акті, “Заклик додому”, об’єкти отримують “голоси”. Це речі, які чекають на своїх власників, які залишили їх через війну. Композитор записує звуки кожного предмету, створюючи унікальні звукові портрети. Другий акт, “Заклик до дії”, символізує активну роль і необхідність створення умов для перемоги.
Проєкт вступає в діалог із концепцією “радикальної повсякденності” Карла Оноре, яка фокусується на важливості уповільнення темпу життя для глибшого розуміння та переживання сучасних подій. У проєкті також коментується творчість італійського художника Джорджо Моранді, який жив і працював у період фашистського режиму в Італії. Моранді відомий своїми натюрмортами, створеними в умовах політичної напруги. Його роботи, як і безлічі радянських художників, можна розглядати як спробу втекти від буремного політичного контексту у “повільне життя”, зосередитися на простих, повсякденних предметах. Проте, в умовах війни, прагнення до “спокійного повільного життя” дисонує з реальністю.
В основі сценографії є також відсилання до творчості та філософської концепції видатного українського сценографа Данила Лідера, яка розкриває ідею “Великого і Малого світів”.
Перший показ work in progress відбувся 9 серпня 2024 року НЦТМ ім. Леся Курбаса, Київ.
Робота реалізовувалась фондом proto produkciia та співфінансувалась програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в межах спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ “ІЗОЛЯЦІЯ”, Trans Europe Halles та Malý Berlín.
Авторка створює життя у себе вдома, вселяючи душу у кожен побутовий предмет, формуючи вулиці, драбини й будиночки навколо них. Відчувається піклування про власну родину «акторів внутрішніх переживань». Саме у цей момент стає зрозумілою і відчутною назва вистави – інакше й бути не могло.
Ольга Лещик
режисерка, арт-терапевтка, менторка
