Саша Курмаз Без назви

Саша Курмаз

Саша Курмаз

Без назви
  • Рік створення: 2024
  • Теги: Перформанс,
  • Географія презентації: Київ
  • Тривалість: 20 хвилин

 

Саша Курмаз – міждисциплінарний художник, що працює на перетині різних жанрів та медіа, серед яких: фотографія, відео, колаборативні практики та інтервенції в публічному просторі.
У своїй мистецькій практиці досліджує різні моделі взаємодії з міським простором та соціальними групами. Основний фокус діяльності — місто, суспільство, його розвиток та трансформації. Курмаз приймав участь у багатьох міжнародних виставках і фестивалях, його роботи були представлені в Zamek Ujazdowski (Польща), Künstlerhaus Vienna (Австрія), ZKM Museum of Contemporary Art (Німеччина), Centrum för fotografi (Швеція), Latvian Museum of Photography (Латвія), Format Festival (Великобританія), Museum de Fundatie (Нідерланди), DOX Centre for Contemporary Art (Чехія), Centre Photographique Marseille (Франція), Albertinum (Німеччина), та багато інших.

 

Команда проєкту (Майстерня сучасного танцю)
Постановка: Данило Зубков, Лора Конуп
Перформерки та перформери: Оля Сало, Дарина Панас, Катерина Домотенко, Михайло Мирний, Ганна Волчкова, Марина Семенченко, Анастасія Швиденко, Анастасія Сіа, Яна Курляк

 

Як виник задум та концепція проєкту?  24-го серпня 2023 р. поліція Києва повідомила, що затримала двох сестер котрі танцювали на могилах загиблих воїнів. Дівчата пояснили свої дії тим, що таким чином хотіли вшанувати пам’ять загиблих захисників. Суспільна реакція на цю новину була досить агресивною. Людей обурив той факт, що дівчата наважилися через танець виразити свої почуття в такому святому місці, як цвинтар. Ця подія дуже зацікавила автора перформансу  і наштовхнула на роздуми про рух тіла, як можливу форму вшанування загиблих.

 

Досліджуючи культурні традиції різних народів світу виявиться, що практика вшанування мертвих через танець не є чимось новим. Та і взагалі, танець і смерть доволі часто існують зовсім поруч. Перше, що приходить на думку, це поширений в образотворчому мистецтві Західної Європи сюжет «Dance Macabre», ритуальна хореографія африканського колективу «Dancing Pallbearers», ритуальний танець «Semah» в Туреччині, чи «Danza de los Viejitos» в Мексиці. Кожна культура має свій власний підхід до вшанування горя та трауру. Мало того, якщо ми подивимося на нас самих, то побачимо, що у мешканців Карпат існувала традиція перед похоронних обрядових веселощів, також відомих, як «грушки». Коли односельці збирались біля покійника та жартували, сміялись, грали на сопілці, співали пісні, танцювали. Подібні звичаї були поширені не тільки в Карпатах, а й на Покутті, Підгір’ї, у низинних районах Буковини й Закарпаття та частково на Поділлі.

 

Власне, роздуми про смерть і танець, підштовхнули  до створення колективної перформативної дії у співпраці з професійними перформерками та перформерами.

Покази:

  • Презентація відбулась 25 лютого 2024 року у Бізнес-центр «ЛУВР», Київ.
  • 24 листопада 2024 року перформанс був показаний у Лауенбурзі, Німеччина, за сприяння Українського Інституту.

 

Робота реалізовувалась proto produkciia у партнерстві з GT Foundation з Румунії за фінансової підтримки Culture of Solidarity Fund, що фінансується European Cultural Foundation.

 

Інтерв’ю в DTF/Magazine