Очуднення речі. Нотатки з лекції Михайла Зятіна
Навесні 2023 року ми проводили навчальну програму «Очуднення речі» — спробу читати «Філософію театру» і практикувати ідеї Леся Курбаса. Програму розробила Лариса Венедіктова; вона складалася з семи зустрічей. Чотири з них були присвячені читанню й обговоренню матеріалів з книги. Ділимось нотатками з другої лекції-розмови, що відбулася 29 березня 2023 року.
Михайло Зятін — незалежний дослідник, філософ і військовослужбовець
Лесь Курбас був філософом, який займався пошуком Начал, пошуком принципів. Він розмірковував над фундаментальними питаннями, і водночас був фундаменталістом, бо марксизм є фундаменталістським. У цьому криється парадокс: фундаментальний пошук є несумісним з фундаменталізмом. Коли ми наперед знаємо, куди хочемо прийти, — філософія втрачає сенс.
Якщо ставитися до Курбаса серйозно, варто розглядати його ідеї в контексті європейської філософської традиції, що починається з Арістотеля.
Курбас — перший, хто філософськи осмислив проблему українського театру. У певному сенсі він є Началом — якщо ми говоримо про філософію театру в Україні. Логічно було б тут звернутися до самої філософської проблеми Начал. Що може бути легітимністю влади? Бог? Якась особлива родина? Джерелом влади є народ — як зазначено в Конституції? Чи, можливо, сама Конституція є Началом?
Є, наприклад, гравітація. Вона просто діє — незалежно від нашої волі. Ми не обираємо, чи бути під її впливом. Але коли ми говоримо про фізику, завжди починаємо з чогось — зі зміни, з руху. Це — Начало розмови, це прості спільні поняття. Іноді те, з чого ми починаємо, виявляється тим, куди зрештою приходимо.
Ще один (дивний) приклад: з чого починається математика? Зазвичай — з арифметики: люди щось рахують. У XX столітті стало зрозуміло, що арифметика, яку вчать діти, — це фундаментальний математичний об’єкт (теорема Курта Ґеделя про неповноту). Певним чином вона містить у собі всю математику.
Чому арифметика настільки фундаментальна? Ймовірно, через питання простих чисел. Одна з перших теорем — неможливість виявити сукупність простих чисел, завжди будуть нові прості числа. Українською їх називають «простими», тоді як англійською, наприклад, — «первинними» (Prime Numbers). Математика не могла початися, допоки хтось не поставив цікаве питання.
Наші розмови — це теж Начало. Ми починаємо думати про Курбаса. А якщо пригледітися до самої думки, то Арістотель, наприклад, пропонує побачити її одночасно як рух (енергію) та зупинку.
У Курбаса є такі слова: «Треба розвивати здатність до найнесподіванішого асоціювання. І щоб досягти можливості цього тривання в певному уявному ритмі, передумовою для цього є зосередження на об’єкті».
Кожен об’єкт має безліч властивостей: колір, форму, дефекти… Якщо почати цей перелік, годі його буде завершити. Ми не можемо стверджувати, що знаємо всі властивості будь-якого об’єкта. Тому маємо десь зробити зупинку — інакше розмова просто не розпочнеться. Якщо ж зупинилися, зробили об’єкт предметом розмови, — маємо пояснити, чому саме тут, чим керувалися. Будь-який предмет завжди містить в собі питання про Начало.
Кожна наука має свою філософію. У фізики — філософія фізики (предметом тут є фізичні закони), в біології — філософія, де предметом є живі істоти. А є ще те, що Арістотель називає Першою філософією (Метафізика), яка запитує: як можливе висловлювання взагалі? Чому існують окремі (фізичний, біологічний, політичний, театральний тощо) погляди на предмет? У чому полягає Начало?
Для Курбаса театр — Перше мистецтво. Він підкреслює аналітичність театру. Але як же розрізнити аналітичний і синтетичний театр? Курбас наголошує, що розкладання та збирання чергуються, і саме цей процес є показником майстерності митця. Втім, головне — це розкладання, аналіз.
Філософія театру, за Курбасом, — це перша філософія мистецтва. Ми маємо предмет — і в ньому можемо знайти поезію, музику тощо. А в музиці, наприклад, тим часом є своя філософія. Ми стикаємося з питанням: музика це чи ні? Заняття театром дозволяє віднайти Начала різних мистецтв. І тому аналітичність театру настільки важлива.
Повертаючись до думки як енергії та зупинки одночасно — асоціативно ця зупинка уявляється театральною, бо в театрі існує проблема паузи…
Ще один принцип, що має справу з питанням зупинки, — Бритва Оккама (гра слів — у латинському оригіналі «зголити» означає і знайти істину, відокремити хибне припущення).
«Різноманіття не слід припускати без необхідності» — цей принцип Курбас бере собі, щоб наголосити: потрібно мати справу з тим, що є.
Проте серед різних поглядів на предмет завжди варто залишити порожнє місце — для того, що ще про нього невідоме. Для глядача. Для інших можливостей цього предмета. Для відчуттів. Якщо ми на це місце помістимо різноманіття, то його буде зайнято.…
Коли читаємо «Філософію театру», варто звернути увагу на те, де ми зупиняємося? Курбас пропонує розглядати театр та пафос з двох боків: з боку природи, фізики (пафос машини) та з боку політичного («момент прагнення до перевороту, до нового суспільного, державного ладу»).
Що, на вашу думку, є пафосом сьогодення?
Щоб робити театр, треба розібратися, що керує нами (можливо, це природні фізичні закони), і чим керуємося ми (якими є наші принципи).
Цей матеріал створений за грантової програми Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні.
Створення нотаток з лекції — Лариса Венедіктова
Коректура — Яна Супоровська