Як формується програма Авіньйонського фестивалю: нотатки з розмови з Магдою Бізарро
У березні на запрошення Іншої Освіти в Київ приїжджає програмна кодиректорка Авіньйонського фестивалю Магда Бізарро. 10 березня відбулася зустріч, де Магда розповіла про історію та структуру Авіньйонського фестивалю, про його вплив на міжнародну сцену, а також про те, як приймають рішення щодо програми. Модерувала розмову Ольга Дятел — незалежна продюсерка, засновниця Стипендії імені Антонена Арто та співзасновниця Іншої Освіти.
Подія проходила в партнерстві з Театром Франка.
Ольга Дятел: Найчастіші питання про фестиваль: який алгоритм та як стати частиною фестивалю та його програми? Що варто або не варто робити, якщо є бажання бути презентованими на міжнародному рівні? Також яка відповідальність фестивалей за всі ці події, які відбуваються в світі?
Я вперше була на Авіньйонському фестивалі в 2022 році, через підбір вистав було багато російськомовних глядачів, що відчувалося як небезпека. Але з 2023 року — з новою командою — ситуація покращилась.
Важливо розуміти, що є Авіньйонський фестиваль “In” — офіційна програма фестивалю, яка курується програмною дирекцією. Та “Off” — самоорганізована програма, в якій може взяти участь будь-хто, хто знайде ресурси та можливості це організувати
Магда Бізаро: Для мене дуже важливою є поїздка в Київ та можливість побачити контекст, в якому працюють та створюють мисткині та митці. Так само важливо почати з історії фестивалю. Авіньонський фестиваль був заснований у 1947 році у місті Авіньйоні французьким актором, режисером Жаном Вілларом. Він був заснований через два роки після Другої світової війни, щоб знайти можливість для втілення утопічного бачення возз’єднання Європи. Франція була розділена, і об’єднання було складним завданням. Фестиваль створював можливість всім бути на одному боці, на боці глядачів: бачити виставу разом.
Отже, це був інструмент відновлення Європи, спираючись на демократичні цінності та принципи служіння суспільству. Серед глядачів були люди з різним рівнем доходів. Авіньйон називають “народним фестивалем”: поруч із лікарем чи політиком сидить тесля. Ціни на квитки невисокі, також є спеціальні ціни на квитки для молоді та безробітних. Фестиваль шукає спосіб, щоб кожен міг отримати доступ до зали, аби подивитися вистави
Авіньйон — це місто-фортеця, що протягом 14 століття було папською резиденцією. В ньому багато церков та монастирських будівель. Це місто-музей із населенням близько 90 тисяч мешканців, яке під час фестивалю перетворюється на великий регіональний центр, приймаючи до 300 тисяч гостей. Фестиваль відбувається в будівлях, на майданчиках міста. Головна площадка — внутрішній двір Папського палацу — Cour d’honneur. Серед багатьох локацій фестивалю є La FabricA, побудована фестивалем та відкрита в 2013 році. Це простір використовується весь рік для мистецьких резиденцій та репетицій перед виставами в Папському палаці.
Фестиваль представляє 45% франкомовних постановок і 55% нефранкомовних.
Не існує поділу на французькі та міжнародні, але поділ за мовами. Франкомовні постановки можуть бути з Руанди, Канади, Швейцарії. Це дуже еклектична програма. Вона дуже відкрита з точки зору різноманіття мов. Окрім вистав важливою частиною фестивалю є дискусії, розмови з мисткинями та митцями, покази фільмів, читання. Першу нефранкомовну роботу глядачам представив Жан Віллар у 1968 році. Це був The Living Theatre з Нью-Йорка.
Також у рамках фестивалю існує “Мандрівний проєкт”, який презентується в маленьких селах навколо Авіньйона для глядачів, які не можуть приїхати до міста, щоб подивитися виставу. Зазвичай це постановки французькою мовою, створені міжнародними режисерами, такими, наприклад, як Міло Рау, Мар’яно Пенсотті та Тім Етчеллс.
Починаючи з 2023 року було запроваджено традицію — щороку обирати офіційну гостьову мову фестивалю (langue invitée). Рішення про вибір гостьової мови приймає команда фестивалю, вона визначається задовго до складання програми. Таким чином, це впливає на спосіб пошуку та дослідження митців.
У 2023 році було вирішено обрати англійську мову мовою фестивалю. Ми хотіли надати більше можливостей кожному переглядати вистави та мати можливість переглядати вистави, які озвучуються англійською та французькою мовами. Нам хотілося зруйнувати цей бар’єр, адже незважаючи на географічну близькість Великої Британії та Франції, їхні мистецькі сцени майже не перетинаються і рідко представляють проєкти одна одної. Оскільки англійською розмовляють у багатьох місцях. Це рідна мова багатьох регіонів світу. Тож, звичайно, у нас були вистави зі Сполучених Штатів, з Нігерії. Ми намагалися побачити та представити вистави з різних регіонів, де розмовляють англійською.
Варто пам’ятати, що за поширенням англійської, іспанської чи арабської мов стоїть складна історія колонізації, яка вплинула на долі корінних народів світу. Яким чином мова розповідає цю історію? Англійська сприяла зміні багатьох мов, що існували в різних куточках світу, але також трансформувалася сама. В такий спосіб ми підсвічуємо, як змінюється світ.
У 2024 році гостьовою мовою була — іспанська, в програмі було багато перформансів з Південної Америки. До програми був запрошений гурт з Каталонії, але окрім Анхеліки Ліделл не було запрошених з Мадрида, і це було політичне рішення фестивалю. У 2025 році гостьовою мовою була арабська. Сьогодні вже згадували про російську мову та небезпеку.
Адже коли ми обрали арабську, ми зовсім не почувалися в безпеці. Ми не почувалися в безпеці під час фестивалю. Художній керівник фестивалю Тіаго Родрігес отримав понад 70 погроз через рішення фестивалю обрати арабську мову як гостьову.
Тож, звичайно, вибір мови — це політичне рішення. Але це, також і спосіб говорити про світ, не лише про сьогодення, а й про те, що сталося в минулому. Арабська — це також глобальна мова, і ми хотіли поговорити про це.
Гостьова мова 2026 року — корейська. Це не глобальна мова, нею говорять в Кореї. Це місцева мова, дуже локальна. Вона була створена. Нам цікаво, як локальна мова та культура можуть ставати настільки впливовими — як, наприклад, K-pop і корейські серіали, які змінили те, як люди сприймають Корею. Вперше я відвідала Корею у 2022 році. Тож формування програми — це довгий процес. Потрібно дивитися багато вистав, зустрічатися з артистами, оскільки вибір мови суттєво залежить від митців, з якими ти зустрічаєшся вперше.
Ольга Дятел: Як заздалегідь ви плануєте програму?
Магда Бізарро: Програма фестивалю складається на три роки вперед, особливо для великих майданичків, таких як Cour d’honneur та Carrière de Boulbon. Але у нас 40 локацій, тому на окремих локаціях планування може бути більш короткострокове.
Важливо усвідомлювати, що ми є фестивалем, який орієнтований на створення. Фестиваль не просто показує вже готові вистави чи мистецькі проєкти, а активно бере участь у їхньому створенні та розвитку. Місія фестивалю — сформувати доволі еклектичну програму. Глядач може відвідати чотири-п’ять вистав на день. Тому коли ми формулюємо програму, ми звертаємо увагу на те, щоб вистави протягом дня були різними.
Програма фестивалю включає близько 300 заходів, що відбуваються протягом 22 днів, на 40 локаціях. Кількість відвідувань за останні три роки — між 93 та 98 відсотками глядацьких місць.
Бюджет на спільне виробництво визначається кількістю квитків, проданих минулого року.
Тому рішення щодо бюджетів та копродукції ми можемо прийняти у вересні. Кількість проданих квитків цього фестивалю впливає на обсяг копродукції на наступний рік. Тому кількість відвідувачів фестивалю дуже важлива.
Багато людей зацікавлені в тому, щоб встановити партнерства з українськими митцями та мисткинями. Для нас важливо побачити вистави, які ми представляємо. Часто вистава, що представлена на фестивалі, — не перша вистава режисера, яку ми побачили. Часто це друга чи третя робота митця. Зазвичай ми запрошуємо майбутню роботу ще на етапі створення, щоб прийняти її світову прем’єру саме в Авіньйоні. Майже ніколи так не трапляється, що я бачу виставу і одразу запрошую її на фестиваль, адже потрібен час.
Ольга Дятел: Нагадування, що якщо ви хочете міжнародного визнання, добре почати з вивчення мов. Якщо ви знаєте англійську, вивчіть французьку, німецьку або будь-яку іншу мову, яка може бути корисною.
Питання з зали: З ким приймаються рішення щодо програми? Чи це рішення приймається командою?
У нас є щотижневі зустрічі дирекції. В яку входять:
- Директор фестивалю
- Фінансовий директор фестивалю, який часто каже “ні, ми не будемо це робити, адже немає грошей”.
- Технічні й продакшен-директори, які дивляться на практичне втілення.
- Людина, що займається продажами.
- Людина, що займається пошуком спонсорів.
- Двоє програмних кураторів.
В цій групі регулярно ведуться обговорення, часто, аж занадто детальні.
Коли ми приймаємо рішення презентувати роботу, я одразу пишу великій кількості людей, яким потенційно може бути цікаво бути партнерами.
Запитання з зали: як саме трапляється так, що ви бачите роботи нових митців та мисткинь, яких потім вирішуєте програмувати? Де ви їх знаходите: на інших фестивалях або випадково? Який механізм прийняття рішень тут?
Магда Бізарро: Я багато подорожую. Багато дивлюся не тільки фестивалі, а й намагаюсь побачити інші місця та людей. Я бачила дивовижні роботи на іноземних мовах, не до кінця розуміючи, що говорять на сцені. І тому я розмовляю різними мовами. Інакше, коли тебе запрошують подивитись виставу мовою, яку ти не знаєш, ти закінчуєш тим, що тебе запрошують лише на танцювальні вистави, бо там немає слів.
Я намагаюся зрозуміти, які митці там є, що досліджують мисткині та митці. Кожен раз, коли я в новому місті, я намагаюсь побачити більше, ніж мені пропонують: йду в гаражі. Іноді буває, що я бачу роботу, яка не підходить для Авіньйона, але ідеально підходить для іншого заходу. Досить часто я телефоную або надсилаю повідомлення з рекомендаціями.
Авіньйонська публіка дуже вимоглива. Якщо ви не представите аудиторії правильну пропозицію, митець може зіткнутися з різкою критикою та значним тиском. Ми завжди обговорюємо, чи готовий митець прийняти такі виклики. Я не прихильниця цього терміна, проте митець повинен мати стійкість у своїй практиці та безкомпромісну віру у власну концепцію, щоб виходити на рівень Авіньйонського фестивалю, який щороку в липні збирає понад 125 тисяч глядачів протягом трьох тижнів.
Нотатки з розмови зробили: Вікторія Хорошилова та Ольга Дятел