Робота зі світлом: воркшоп від Світлани Змєєвої

Воркшоп відбувся 23 червня 2024 року. Ми провели воркшоп по роботі зі звуком та воркшоп по роботі зі світлом, щоб розвинути наступні навички:

Складати технічний райдер для вистави або перформансу.

Заздалегідь продумати технічні аспекти та що потрібно для якісного втілення творчого задуму.

Зрозуміти, як спланувати технічний райдер для презентації роботи в іншій локації або країні.

Ділимось нотатками з воркшопу.

Світлана Змєєва – художниця зі сценічного освітлення і фотографиня. З 2015 року працює художницею-освітлювачкою. Має досвід роботи художницею з освітлення на телебаченні та в театрах. Працювала з сучасним балетом та різножанровими шоу. Наразі фокусується на роботі з сучасними оперними виставами та балетами.

*Якщо ділитесь цими матеріалами з іншими – згадуйте, будь ласка авторок та авторів, а також те, що подія та документація зроблені Стипендією імені Антонена Арто.

Про освітлення в театрі можемо говорити з ХІV ст. – до того, за часів грецького театру, – на вуличних сценах використовувалось денне світло або відкритий вогонь. Із ХІV ст. – театр перемістився в закрите приміщення, простір потрібно було освітлювати. Першими освітлювальними приладами були свічки – сальні або з воску, розміщені на люстрах. Світло в театрах було декоративним – глядачі могли побачити «принаду», якої часто бракувало на тодішніх вулицях, у будинках. Великі театральні люстри висіли стаціонарно над сценою, в залі – віск зі свічок скрапував на костюми, на глядачів, акторів. Першим винаходом для оптимізації «освітлювальних приладів» в театрі стала розетка – ємність, у яку ставилася свічка і скрапував віск. Свічки підпалювали одним дротом, його пропускали крізь усі гніти по колу й просотували рідиною, що легко займалася. Люди, які запалювали люстри на відстані, були першими освітлювачами в історії театру. Процес був складним – гніт міг обірватись, не всі свічки підпалювались.

На початку XVII ст. змінюється театр, умови, світло стає більш складним. Починають використовувати спеціальні конструкції – вони дають більше світла. Свічки, масляні лампи доповнюють елементами з дерева, оснащують кількома гнітами, мідними пластинами. З’являються рефлектори – мідні пластини, які кріпляться до розетки зі свічкою і обробляються сусальним золотом, – що відбивали світло, освітлення ставало більш інтенсивним, цікавим. У цей же час винайшли рампу – світло, яке стояло на сцені, авансцені, у заглибленні і освітлювало знизу обличчя й яскраві костюми, скляні прикраси. У XVII-XVIII ст. також з’являється софіт – підвісна система, у якій світло подається зверху, освітлює обличчя. Завдяки софіту можна було грати не тільки драму, а комедію, іншу історію. Верхнє світло, на відміну від рампи, дало об’єм, глибину, по-іншому – фронтально і зверху – підсвітило обличчя акторів. На той момент використовували багато об’ємних декорацій – їх теж треба було світити. З’являється портальне світло. Портал – рамка, “дзеркало сцени”, за якою знаходиться завіса і світло. Це вже вертикальні кріплення, на яких стоїть багато рівнів світла. За часів свічок і масляних ламп, щоби вогонь не згасав від вітру – додають 2 металеві стінки. Завдяки вертикальним конструкціям – світла стало більше, сцена стала більш об’ємною, а вся картинка цікавішою.

У XVIII ст. на повну використовували ефекти, які збереглись до сьогодні. Були розписані “задніки”, “бережок” – заглиблення на сцені перед “задніком”, де стояли світильники. Такий елемент дозволив показувати в театрі схід, захід сонця – “задник” засвічувався поступово, коли в конструкції привідкривалася верхня дошка. Для кольору, фільтрів використовували скляні пляшки з кольоровою рідиною (часто – вином різних сортів), які ставились перед свічкою. Скляні ємності мали впуклу й випуклу форму. Це вже був варіант роботи з лінзою – залежно від її положення світло ставало більш сфокусованим або більш розфокусованим. Світло, свічки, масляні прилади почали вмонтовувати в складні декорації, за допомогою спеціальних форм створювали ефект “блискавки”.

У XVII-XVIII ст. уже працювали з інтенсивністю світла – для свічок створили металеві затемнювачі. Тубуси, прив’язані за нитки і з’єднані між собою, одночасно опускались на рампу. З’явилася динамічна картинка – контрове світло повертали за допомогою спеціальної конструкції, спрямовували на акторів знизу. Працювали зі спецефектами – на вогонь свічки кидали порошок, схожий на порох. На той час вже відомі “пушкарі”, які 2-3 години знаходились на сцені зі спеціальним устаткуванням, працювали із відкритим вогнем. Зараз це людина, яка працює з освітлювальним приладом – “пушкою” (профільний прилад), вона “водить” вокаліста або приму на сцені, виділяє світлом головного героя. Театр дав великий поштовх для розвитку світла, світлового дизайну. Зараз технології змінилися, але світлова схема в театрі залишилась така сама. Є верхнє світло, контрове світло (контрове-нижнє, контрове-верхнє), бокове світло, фронтальне верхнє і нижнє. Освітлювальний цех у сучасному великому театрі – приблизно 20 людей (може бути менше або більше).

Сучасні освітлювальні прилади

Статичне світло

Найпростіший і мій улюблений прилад – PAR 64 – фара. Дає тепле розсіяне світло, що не має чіткого контуру, як у профіля. Це достатньо вузький промінь з розмитими краями, температурою 2700 К. Бездоганно лягає на оголене тіло, маскує недоліки. «ПАРики» використовують по-різному: ставлять на простріли, вішають на “фронті”, використовують як контрове світло, як верхнє.

Профіль – прилад що має промінь з чітко окреслиним краєм, фокус і вбудовані 4 шторки завдяки яким ми можемо змінити форму променя – прямокутник, трикутник, квадрат, зменшити розмір променя. Також додатково має гобохолдер що дозволяє використовувати трафарети є фільтротримач і в деяких моделях ірис,температура світлового потоку 3 200. Зараз з’явились LED профілі в них можна змінити температуру з теплого на холодний білий а також додатково є RGB кольори.

СВТГ – заливний прилад, не має чіткого контуру світла, може бути дуже широкий. Якщо поставити його на “заднік”, зафільтрувати кольором – отримаємо насичений, яскравий колір задніка або декорації. Має лінзу фрінеля.

Fresnel (Лінза Френеля) – створює розсіяне світло за рахунок того, що на лінзі є певні насічки. Має рівномірний промінь, як по центру, так і по краях.

Стробоскоп – стробить з різною частотою. Це ефектний театральний і концертний прилад. Більш сучасні варіанти бувають LED-ові.

Це основні прилади в театрі. Вони бувають різними: є “пісішки”, є зумовані – із зумом і фокусом.

LED PAR – більш сучасний багатоканальний прилад. Так само статичний. Має червоний, зелений, синій і другорядні кольори, створені поєднанням первинних кольорів. Є функція стробоскопа і інтенсивність. Промінь LED PAR – широкий, який не має чіткого контуру, використовують для підсвітки декорацій або як заливний прилад.

Всі прилади для статичного театрального світла мають один канал, окрім LED PAR. Одна з найстаріших компаній, яка випускає прилади для театру – ETC, зараз створює багатоканальні, більш сучасні прилади з розширеним функціоналом.

Динамічне світло

Прилади, які заведено вважати концертними, активно використовуються майже у всіх театрах.

Спот – динамічний (рухомиий) прилад, має яскравий широкий промінь. У Спота багато каналів-функцій, ним можна управляти з пульта по панорамі та тілту, він має 560 градусів повороту. Кольори яскраві – білий теплий і холодний, червоний, синій і т.д. Майже всі варіації спота – це “поворотні голови”, лише фоллоу-спот – умовно статичний – це “пушка”, яка стоїть на штативі і якою керує людина. Спот призначений для того, щоб ним малювати, акцентувати. Завдяки наявності зуму й фокусу, промінь можна зробити більш чітким, з чітким контуром, або розмитими більш широким. Колесо гобо з трафаретами, яке є в цьому приладі, дозволяє працювати з простором і створити атмосферу, підсвітивши декорацію цікавим трафаретом.

Beam – ефектний, динамічний прилад з яскравим тонким променем. Це концертне світло. Зазвичай його вішають над сценою або ставлять на сцені у великій кількості, створюючи малюнки в просторі. Beam працює дуже швидко, має призму і гобо трафарети, що роблять красиві візерунки. Beam – швидкий прилад, не призначений повільно згасати і набирати світло, тобто не дає плавного затухання і увімкнення. Лампа весь час працює на 100%, а вимикається за рахунок “шторок”, що закриваються і відкриваються в певний момент.

WASH – діодні і лампові прилади заливного світла, із зумом. Залежно від зуму, промінь може бути вужчим, або світло розширюється на всю сцену. У лампових варіантах приладу використовують лінзу Френеля. Основна задача WASH – заливне світло. Можемо його використовувати як контрове, фронтальне. WASH – зручний, легкий в управлінні, багатофункціональний прилад, має різні кольори, Pan Tilt, Strobe.

Сканер – цікавий прилад. Його зараз майже ніхто не використовує, але років 20 тому він був дуже популярним. Це динамічний прилад із Pan Tilt, у якому промінь рухається за рахунок дзеркала. Це перший динамічний прилад.

Система кольорозмішування

У різних світлових приладах є декілька систем кольоротворення. Є система RGB (червоний, синій, зелений), де нові кольори утворюємо додаванням основних тонів у відповідній пропорції. Коли ми набираємо на 100% червоний, зелений і синій – світло стає білим. Друга система кольорозмішування – CMY (блакитний, рожевий, жовтий), де кольори утворюються відніманням. Коли ми Cyan, Magenta, Yellow набираємо на 100%, – світлопотік зникає. Третя система кольороутворення – колесо зі скляними фільтрами, які змінюються. Їх найчастіше використовують у БІМах. Якщо повільно перемикати кольори на приладі – буде видно, як повзе колесо, змінюється колір.

Ще є фільтри у вигляді плівки, їх використовують для статичних театральних приладів і кіношного світла. Фільтри бувають двох типів:
1. Компенсаційні використовуємо, коли хочемо змінити температуру світла, при цьому залучаємо холодні відтінки – їх багато різних, обираємо під задачі.
2. Білим матовим фільтром Frost – можемо розмити контури світла.

Всі інші фільтри – червоні, зелені, сині, пурпурові – це ефектні фільтри. Якщо на початку вистави поставити фільтр у статичний прилад – колір світла буде сталим до кінця вистави.

Райдер будується від задачі. Ви думаєте про те, які прилади і в якій кількості вам треба, щоб вирішити певні задачі. Це залежить від простору/сцени, наявності або відсутності декорації, кількості людей на сцені, розміру сцени, кольорів костюмів, можливості конструкцій підвісів для освітлення і т.д. Я за те, щоб використовувати в театрі все: ліхтарик, свічку, новорічну гірлянду, – головне, щоби прилади вирішували задачі. Устаткування, якого бракує в театрі, можна взяти напрокат.

Створення тексту на основі аудіозапису воркшопу: Ганна Щокань