Розмова про майбутнє з Володимиром Бурковцем

На початку літа 2024 співзасновник Володимир Бурковець став добровольцем та відтоді служить у лавах ЗСУ. Майже пів року опісля мали короткий дзвінок з Володею про майбутнє Стипендії ім. Антонена Арто: куди прямуємо, чого хочемо досягнути, про що мріється?

Коли тільки засновували ініціативу з Олею та Іллею, ми ставили критерій, що це повинна бути “гра в довгу”. Щоб Стипендія тривала принаймні 40 років 🙂. Але це також і про те, що кожен work in progress, реалізований у межах Стипендії, може бути масштабований і в перспективі показаний за кордоном. Йдеться про те, аби через ширшу міжнародну співпрацю, презентації, обміни, нетворкінги синхронізувати наш та європейський словники й розуміння історії мистецтва, його руху. Цього року нам вдалося показати кілька робіт Стипендіаток на іноземних фестивалях, але на жаль, мене не було ні на одній з них, я вже тоді служив.

Для подібної синхронізації потрібен зворотній звʼязок. Я хотів би, щоб Стипендія формувала в закордонних мисткинь та митців бажання презентувати свої роботи в Україні. Адже важливо те, що ми кажемо світу, і що світ каже нам. Зробити міжнародні покази перформативних робіт взаємним. Мені мріється про формат фестивалю.

Що я помітив з відстані часу: навколо Стипендії вже сформувалася спільнота. Це люди, які познайомилися на наших подіях, воркшопах і презентаціях. Це надзвичайно важливо, проте виникає питання – як підтримувати динаміку цієї спільноти? Адже будь-яка спільнота має тенденцію до замикання – на людях, на стилістиці. Як уникнути перетворення на “закритий гурток” і водночас розширювати горизонти спільноти? 


Володимир Бурковець під час командної зустрічі 2023
Фото: Герман Кріген

Думаючи про майбутнє Стипендії, я хотів би щоб кожне наше наступне коло було сконцентрованим на певному жанрі або присвячене певній темі, щоб було тематичне або жанрове спрямування. Як це, наприклад, було, коли ми робили південну едицію Стипендії, підтримуючи мисткинь та митців з Одеси, Миколаєва, Херсона та Запоріжжя. Точно мріємо з Олею про едицію, спрямовану на мисткинь та митців циркового мистецтва.

І безперечно наша велика ціль – власний простір. Фасилітувати мисткиням і митцям у створенні work in progress, проводити воркшопи й навчальні події, мати репетиції в одному просторі з певними умовами для подібних експериментів – великий плюс, адже це дозволить Стипендії бути більш сталим проєктом. 

Я мрію про те, аби ми підтримували мисткинь та митців у створенні нових робіт, але й будувати довготривалу платформу для експериментів та культурного діалогу між Україною та світом. Створення простору для роботи та взаємодії, збереження відкритості та розширення спільноти, а також підтримка міжнародного обміну – це майбутнє Стипендії, яке я бачу.