Фанні Мартін: як працює продюсер/-ка з мисткинею/митцем?

16 листопада 2023 року ми зустрілися з продюсеркою Фанні Мартін, яка відвідала Україну в рамках програми міжнародних візитів культурних професіоналок/-ів. Фанні Мартін протягом останніх кількох років досліджувала та рефлексувала на тему продюсування, співпрацюючи з директорками/-ами фестивалів, композиторками/-ами, хореографками/-ами, політикинями/-ами, вчительками/-ями мистецтва та багатьма продюсерками/-ами з усього світу. Наразі вона працює з американською мережею продюсерів CIPA — Creative and Independent Producer Alliance та досліджує ідею «союзу незалежних продюсерів» або «мережі мереж» для продюсерів. Під час розмови в Києві Фанні поділилася своїм баченням взаємодії між мисткинями/митцями та продюсерками/-ами. Публікуємо нотатки з розмови.

 

«Нам потрібні не нові мистецькі форми,

а нові революційні форми повсякденного життя»

Гі Деборд

Продюсерки та продюсери не є мисткинями або митцями та відповідно не створюють твори мистецтва. Їх скоріше турбує організація повсякденного життя. І саме зацікавленість в роботі з повсякденними аспектами мистецького життя наштовхнула мене на заснування компанії «Art of Festivals» («Мистецтво фестивалів»). Ця назва чудово відображає мій спосіб мислення, адже я люблю думати про життя як про великий фестиваль. Фестиваль не тільки у сенсі проживання кожного дня як свята, а й у сенсі організації життя як фестивалю: від того, як ми постійно входимо у різні простори, у кожному з яких маємо різні ролі, до комунікації з великою кількістю людей. Тож моя мета як продюсерки – це принести більше мистецтва у повсякденне життя та, навпаки, більше життя в мистецький сектор.

Я розпочала свою кар’єру на «Manchester Jazz Festival» — фестивалі, що був створений як платформа розвитку для місцевих мисткинь та митців. На цьому фестивалі я займалась маркетингом та роботою з бюджетом, але не менш важливою для мене була робота над розвитком талантів. Для мене робота над фестивалем ніколи не була виключно про ті десять днів у році, коли він відбувається, а скоріше про його довгостроковий вплив. Я хотіла думати про те, як фестиваль вплине на людей, тому ми створили платформу на яку мисткині та митці могли подати свої амбітні проєкти, а ми, зі своєї сторони, допомагали б їм із втіленням цих ідей в життя. 

Кількома роками пізніше я працювала в Канаді над фестивалем «Jane’s Walk». Це був вже кардинально новий досвід, адже тепер ідея полягала у тому, що люди, кожен у своєму місті, будуть організовувати міські прогулянки, кожна з яких матиме свою унікальну концепцію. Моїм завданням була організація фестивалю в Торонто та підтримка локальних організаторів у вісімдесяти містах по всьому світу. Для того, щоб це реалізувати, я розробила набір інструментів для організаторів з різних міст, адже хотіла зберегти свій досвід організації та дати іншим можливість вчитись із нього та адаптувати його до своїх потреб.

Також, перебуваючи в Торонто, я працювала над великим фестивалем «Luminato», де я координувала роботу трьохсот волонтерок та волонтерів. Тут я мала працювати з великою кількістю інших продюсерок та продюсерів, які координували різні аспекти та різні простори фестивалю. 

Нещодавно я почала працювати з Sunny Drake, разом з яким створили проєкт за участі дев’яти театральних компаній зі всього світу. Кожна з цих компаній мала створити аудіовиставу, яка торкалася б теми глобального потепління, але при цьому мала б у собі елемент гумору. Моя роль полягала у тому, щоб координувати комунікацією між різними командами та людьми, що були залучені в проєкті; також я займалась укладанням партнерств з громадськими організаціями у різних місцях, куди поширювалась дія проєкту. На ранніх етапах роботи над цим проєктом ні я, ні продюсер, який займався комунікаціями, не знали абсолютно нічого про аудіовистави та подкасти, але ми мали швидко навчитись багато чому, адже перед нами постала задача винайти метод просування нашого проєкту, який був чимось настільки новим, що жоден патерн, з тих, які уже існують, не працював для нас і через це мало хто хотів працювати з нами в цій сфері.

Наразі я також працюю як міжнародна продюсерка з хореографкою Katja Heitmann, яка створює архів людського руху. Це дуже довгостроковий проєкт в центрі якого – інтерв’ю, що стосуються руху людини з метою створення твору мистецтва, в якому людський рух буде використано як матеріал. Моя роль у цьому проєкті полягає у пошуку партнерів у різних містах та країнах. Виклик тут полягає у тому, що в рамках цього проєкту ми хочемо постійно повертатись до різних міст з перервою у кілька років і кожного разу привозити з собою новий твір. Це є доволі складним у реалізації, адже деякі фестивалі хочуть запрошувати щоразу виключно нових мисткинь та митців, тоді як ми, з іншої сторони, хочемо розвивати довгострокові стосунки з авдиторією у кожному місті, адже вектор розвитку проєкту полягає у тому, щоб поступово робити кожен наступний твір ближчим по духу до конкретного міста та більш відкритим до участі. Мета полягає у тому, щоб створити певний «монумент руху», яким місцева спільнота зможе володіти та з яким зможе взаємодіяти до такого ступеня, щоб це, можливо, вилилось у нову місцеву традицію.

Іноді я прошу мисткинь та митців, з якими працюю, написати невеликі відгуки про мене для мого вебсайту. Ці відгуки проливають світло на те, що саме мисткині та митці цінують у продюсерці. 

Коли я звернулась з проханням про відгук до Sunny Drake, то, окрім таких речей як інноваційне мислення та креативне продюсування, він особливо виділив вміння організувати проєкт через додавання до нього певної траєкторії руху та постійне звіряння дій, що виконуються, із заданою траєкторією. Звісно, на самому початку роботи глобальна траєкторія проєкту менш помітна, але важливо, щоб вона таки формувалась і прояснювалась в процесі роботи. Ця траєкторія може бути прикладена не тільки до самого проєкту, а й до кар’єри мисткині або митця в цілому, адже для мене завжди важливо думати, як те, що мисткиня або митець робить зараз, вплине на його впізнаваність та можливості для подальшої роботи. Це той самий принцип, як і в організації фестивалю, коли важливі не тільки десять днів свята, а й майбутнє всіх його учасників.

Роль продюсерки або продюсера

Моя роль як продюсерки – це  бути тою, хто ставить багато питань: «чому ми це робимо?», «якщо ми не можемо зробити щось зараз, то як ми можемо досягти тієї ж мети?», «що є критично важливим, а чим, навпаки, можна поступитись?». Також моє завдання — думати про те, чого має досягти проєкт і як зрозуміти, чи ми робимо те, що є правильним. Щоб мати відповіді на всі ці питання, я люблю починати роботу над проєктом зі складання великої карти завдань та бачень, які є більшими за конкретний проєкт та серед яких цей проєкт існує. Коли ти бачиш цей глобальний напрямок руху, стає набагато простіше розставляти пріоритети та ухвалювати швидкі рішення в моменті.

У нашій взаємодії з мисткинею або митцем я, частіше за все, відповідаю за планування, складання графіків та слідкую за тим, щоб ми не пропустили ніякий дедлайн та залишались в рамках бюджету. Таким чином, часто я відіграю роль медіаторки між мисткинею або митцем та навколишнім світом. Я потрібна у проєкті не тому, що вони не спроможні самі розв’язати ці питання, а скоріше тому, що важливо мати це розділення, коли мисткиня або митець займається питаннями мистецтва, а не питаннями грошей та графіків. Під час переговорів стосовно гонорарів та технічних вимог вони часто можуть опинитись у вразливому становищі, і я існую для того, щоб запобігти цьому та захистити його інтереси. 

Часто у нашій взаємодії з Sunny Drake, який сам є чудовим продюсером, може статись така ситуація, що він сам напише чорнову версію електронного листа, але я буду тою, хто його відправить, адже ми маємо витримувати це розділення в очах партнерів: з мисткинею або митцем ви говорите виключно про мистецтво та естетичну складову проєкту, а про усе інше — виключно зі мною. Так, наприклад, коли та чи інша інституція просить змінити певний аспект проєкту, я забезпечую відсутність тиску на мисткиню або митця, адже виконую роль медіаторки, тобто обговорюю з митцем конкретні причини важливості тих чи інших аспектів проєкту та уже сама говорю про це з інституцією, даючи митцю час на власне мистецьку роботу.

Як починається взаємодія?

Моя робота з новою мисткинею чи митцем завжди починається з персональної зустрічі. Для мене є важливим відчути, чи комфортно мені у спілкуванні з людиною, адже я знаю, що я не зможу працювати з тим, хто мені не подобається, навіть якщо вони мають просто неймовірний проєкт. Для мене будь-який мистецький проєкт є вираженням особистості мисткині або митця, тому для роботи з проєктом мені важливо відчувати зв’язок і на особистісному рівні. Наші стосунки, звісно, завжди професійні, але я люблю називати це «професійною дружбою», адже для того, щоб досягти поставлених цілей, ми маємо багато часу проводити разом та погоджуватись один з одним у багатьох аспектах.

З тих же причин, я люблю починати роботу з новою людиною з маленьких проєктів. Я люблю думати про це так, ніби ми ходимо на побачення перед тим, як заручитись та врешті-решт одружитись. У цьому невеликому проєкті ми з мисткинею або митцем даємо одне одному можливість пересвідчитись, чи справді наші погляди та підходи до роботи збігаються настільки, щоб починати роботу над чимось більш серйозним. Для себе під час роботи над таким проєктом я також намагаюсь оцінити, що саме потрібно їм і чи можу саме я йому це дати. Також після такої короткотривалої роботи набагато простіше припинити співпрацю, якщо щось вас не влаштовує, ніж коли ви одразу беретесь за велику справу.

Таким невеликим проєктом може стати, наприклад, пошук фінансування. Звісно, легше починати якщо у вас уже є певні кошти для старту. Скажімо, у вас є 500 євро і з цим бюджетом ви подаєтесь на гранти чи шукаєте партнерів для проєкту. Робота над такими невеликими цілями дозволяє вам не тільки побачити іншу людину в роботі, а й зрозуміти суть самого проєкту та потенціал його росту.

Коли я погоджуюсь працювати над проєктом, він не обов’язково має подобатись мені з естетичного погляду, хоч це і було б плюсом у роботі. Для мене набагато важливіше бачити в проєкті актуальність та бути згодною з його метою. До прикладу, я не дуже люблю театр, що базується на тексті, проте люблю працювати з Sunny Drake, який є драматургом, адже мені дуже подобаються його ідеї та концепції.

У наших стосунках з мисткинею або митцем я не можу заперечувати проти форми чи інших мистецьких рішень, адже вірю, що це виключно простір їх впливу. Моя ж роль полягає у тому, щоб взяти ідею, якою б вона не була, та забезпечити її реалізацію. Наприклад, навіть якщо у нас будуть проблеми з бюджетом, але я знатиму, що для мисткині або митця критично важливо мати на сцені не менше дванадцяти танцівниць і танцівників, то я буду шукати всі можливі шляхи реалізації цього бачення. Відповідно, важливим етапом моєї роботи є дізнатись, що є критично важливим для проєкту та чим ми, навпаки, можемо пожертвувати. Якщо ж я бачу, що у нас немає можливості досягнути нашої мети прямо зараз у тому масштабі, який уявляє мисткиня або митець, я намагаюсь оцінити, як ми можемо наблизитись до нашої глобальної мети, з урахуванням тих ресурсів, які ми маємо зараз. Важливо пам’ятати, що маленькі кроки є теж дуже важливими, адже вони так само наближають вас до реалізації глобальних цілей і відкривають нові можливості.

Іноді ж продюсери намагаються впливати на мистецьку компонент проєкту, і мені здається, що це відбувається через нерозуміння своєї ролі у взаємодії. Саме тому для мене дуже важливо перед початком роботи проговорити з партнером наші ролі, зони відповідальності та кордони для того, щоб це не стало проблемою у майбутньому. 

У партнерських відносинах продюсерки або продюсера з мисткинею або митцем також дуже важливо з самого початку прояснити той факт, що ви не є заручниками одне одного і можете брати паузу та працювати з іншими людьми над іншими проєктами. Не менш важливо вміти усвідомити, коли настає час завершити партнерство, навіть якщо це нелегко. Іноді, коли ми працюємо над проєктом з мисткинею або митцем, я починаю відчувати, що вже досягла ліміту свого росту у наших відносинах, втім, коли проєкт завершено, ми майже автоматично переходимо до чогось нового просто тому, що звикли працювати разом. Саме через це я люблю додавати у проєкт інших продюсерок та продюсерів, окрім себе. Це йде на користь як мисткині або митцю, бо вони можуть потім продовжити роботу з продюсеркою або продюсером, так і мені, адже я не почуваюсь заручницею у цих моногамних стосунках.

Де шукати продюсерку або продюсера?

Тож, після того, як ми поговорили про те, як влаштовані стосунки мисткині або митця та продюсерки або продюсера, я думаю, що всіх цікавить, де шукати партнерів для свого проєкту. На жаль, універсального методу пошуку таких людей не існує.

Звісно, можна спробувати різні варіації онлайн-заходів з пошуку партнерів, але вони дуже рідко бувають якісно організованими. Пам’ятаю, кілька років тому була ідея організувати зустрічі між хореографками і хореографами та продюсерками і продюсерами у форматі спід-дейтінгу. Загальна думка після цього івенту полягала у тому, що це була тотальна катастрофа з погляду організації. Утім, навіть там сформувались деякі партнерства, що тривають і досі. Тож насамперед важливою є взаємна прихильність між людьми, а вже формат у якому вони зустрінуться є другорядним.

Моєю порадою в цьому плані буде вступити до організацій по типу IETM (Міжнародна мережа сучасних перформативних мистецтв). Вступ до конкретно цієї, до речі, є відносно недорогим. Це вже сформована мережа, яка організовує кілька заходів на рік та щорічну пленарну конференцію, яку відвідує понад 400 людей. Якщо ви вступаєте в цю організацію, ви можете отримати грант на відвідування однієї з мережевих зустрічей, де ви зустрінете багато людей з вашої сфери, які, як правило, доволі щедрі на знання та контакти. 

На ці зустрічі варто приходити скоріше не з проєктом, який ви хочете продати, а з метою просто зустрітись з новими людьми. Тоді, можливо, ви зустрінете когось, з ким вам буде цікаво працювати в майбутньому. Якщо ж ви відвідаєте подібні заходи достатню кількість разів, то вже гарантовано матимете навколо себе міцну мережу знайомств та контактів. 

Коли ви заводите подібні знайомства з професіоналками і професіоналами у вашій сфері, важливо показати, що ви не тільки відкриті для нових знайомств, а і є серйозними у своїх намірах. Продюсерці або продюсеру важливо розуміти, що ваше заняття мистецтвом – це не просто хобі, що задовольняє ваше его, а що це є релевантним для суспільства та може мати свою авдиторію. Продюсерці або продюсеру важливо бачити, що мисткиня або митець дійсно готова зустрітись з реальністю та робити конкретні кроки для втілення проєкту в життя.

Варто розуміти, що продюсерка або продюсер – це не чарівник, який магічним чином знаходить гроші для проєкту. Гроші ці, скоріш за все, виділяються певними програмами та фундаціями. Гранти це завжди про змагання та конкуренцію з іншими проєктами, тож іноді навіть блискучий проєкт може бути відхилений через те, що інші були більш відповідними до критеріїв певного фундатора. 

Деяким фундаторам важливо мати великі охоплення авдиторії, іншим важливо розпочати дискусію навколо конкретної теми тощо. Роль продюсерки або продюсера полягає у тому, щоб розібратись у тих критеріях та знайти точки дотику між вашим проєктом та запитами інституції, яка виділяє на нього кошти, при цьому не жертвуючи цілісністю авторського бачення. Через це я б рекомендувала працювати саме з місцевими продюсерками і продюсерами в регіоні, де ви плануєте реалізацію проєкту, адже вони не тільки краще розумітимуть проєкт з погляду локального контексту, а й краще розбиратимуться у місцевих політиках та запитах фундаторів.

Ми, як продюсерки і продюсери, надаємо перевагу тому, щоб бути в контакті з реальністю та аналізувати процеси, які відбуваються навколо щоб розуміти те, якими будуть пріоритети у найближчому майбутньому. Я говорю скоріше не про наші персональні пріоритети, а про те, що потрібно світу і що може бути зроблено прямо зараз. Я завжди намагаюсь відстежувати нові тренди та нові політики, щоб бути впевненою, що наші проєкти відповідають вимогам часу. До прикладу, у Канаді питання ідентичності є наразі одним з найбільш актуальних. Там пріоритетом продюсерів може бути якомога більш різноманітна команда, що залучена в реалізації проєкту, в інших же регіонах пріоритети можуть дещо відрізнятись.

Етапи взаємодії

Коли ж ви вже знайшли правильну людину, настає час спільної роботи над виробництвом проєкту і тут я помітила патерн, чи скоріше цикл, який повторюється майже в кожному проєкті, над яким я працювала:

Кожен з цих етапів має певні особливості, складнощі та емоції, які з ним пов’язані. Тому я завжди намагаюсь підготувати своїх партнерів до того, через що нам потрібно буде пройти у найближчому майбутньому та які виклики можуть постати перед нами у процесі.

 

Фанні Мартін (Франція) – білінгвальна франко-англійська міжнародна креативна продюсерка, яка спеціалізується на фестивалях, перформативних мистецтвах, мережах, міждисциплінарних замовленнях, публічному просторі та неперервному навчанні. Вона має 20 років досвіду в продюсуванні, фасилітації, консультуванні, управлінні, зборі коштів та організаційних змінах у Великобританії, Канаді та Європі. Вона є засновницею продюсерської агенції Art of Festivals та активним членом CIPA, IETM та OutdoorArtsUK.

 

Створення тексту та переклад на основі аудіозапису воркшопу: Антон Піддубний

Оптимізовано за допомогою Optimole