“Анатомія концепції мистецького проєкту та політичний аспект постаті перформера”. Лекція від Анастасії Гайшенець

Восени 2023 році, у межах воркшопу Південної едиції Стипендії Арто, Анастасія Гайшенець розповідала що таке концепція мистецького проєкту та з чого почати її створення. Ділимось поглядом Анастасії.

Анастасія Гайшенець – театрознавиця, менеджерка міжнародних проєктів перформативного мистецтва, заступниця гендиректора театру Франка з питань міжнародної співпраці. Працювала керівницею перформативних програм Українського інституту, координаторкою театральної лабораторії Мистецького Арсеналу та головною редакторкою журналу “Український театр”.

Щоб почати говорити про концепцію, ми маємо зрозуміти, чим вона є, для чого потрібна в мистецькому проєкті та звідки вона виростає.

Отже, що таке концепція? У загальних рисах – це опис мистецького задуму. Слово походить з латинської мови й буквально перекладається як «система розуміння». Концепція – це комплекс  ідей та поглядів, що  утворюють взаємопов’язану систему. Концепція дає відповідь на питання «як досягти поставленої мети?», вона є задумом або стратегією, за допомогою якої можна розвʼязати певну задачу.

Навіщо потрібна концепція в перформативному мистецтві? Щоб відповісти на це запитання, пропоную розглянути різні підходи до створення мистецького продукту, а також роль і вплив митця або мисткині.  

Чи можливо у сучасному світі мистецтво заради мистецтва? Можливе. Мистецтво може виникати заради самого процесу творення, і вже це буде результатом для творчині/творця. Так працюють графомани у широкому розумінні цього слова: коли мисткині/митцю не важливо бути почутою, а лише висловитися, безвідносно до реакції інших. Це самотність. Мистецтво такого типу не є критичним.

Чи може мистецтво, що заробляє, бути «справжнім»? Може. Мистецтво може бути створене з метою отримання прибутку. Таке мистецтво можна назвати ремеслом. У такому мистецтві більше вітальності у порівнянні з першим типом. Прибуток тут є маркером успішності. Щоб віднайти баланс між власним внутрішнім розумінням «правди» мистецького висловлення та затребуваністю цього висловлення в суспільстві, постав інструмент мистецької концепції. Якщо мисткині/митцю вдається ввійти у своїй мистецькій діяльності в систему діалогу з суспільством та історичною реальністю, мисткиня/митець  починає впливати, стає фігурою політичною, агентом змін.  

На мою думку, перформативне мистецтво – найбільш політичне з усіх мистецтв, оскільки впливає на особу, що його зустрічає тут і зараз. Це відповідальність, яку варто усвідомлювати. Одна лише диспозиція перформерок та глядачів перетворює мисткинь та митців на лідерок, агенток змін стосовно того, хто сприймає мистецтво. Тобто перформерка/перформер – фігура політична, агентка/агент змін. Отже, навіть за обставин представлення глядачу антрепризи про сімейну зраду, акторки та актори є політичними фігурами, навіть не усвідомлюючи цього. Це тип ситуативного лідерства без відповідальності. Це все можливо і припустимо, якщо не призводить до негативних наслідків. Але наслідки наразі ніхто не аналізує. Втім вочевидь вони є.  Не факт, що негативні. Я не хочу тут зараз лінчувати комерційну антрепризу. Це наразі дуже чесний жанр. Проаналізувати припущення щодо змін які, ймовірно, виникають у свідомості людини внаслідок щотижневого перегляду комедій про подружні зради може допомогти лише соціологічне дослідження. Це робота на майбутнє, важливість якої варто розуміти, якщо ми хочемо побудувати гуманне суспільство, здатне до критичного мислення та розвитку. 

Втім вже зараз варто усвідомити потенціал театру, як можливості вашої реалізації як агенток/агентів змін. Замислитися над відповідальністю та силою, якими ви розпоряджаєтеся.

Але спочатку розберемось, чи можуть агентки/агенти змін у перформативному мистецтві усвідомлено впливати своєю мистецькою практикою. Єжи Гротовський в роботі “Актор без прикриття” пише наступне: “Актор – це людина, яка працює власним тілом і робить це привселюдно. Але якщо він тільки користується власним тілом як кожна пересічна людина у повсякденному житті, якщо воно не стане для нього слухняним, інструментом здатним виконувати духовні акти, якщо воно використовується для заробітку, для загравання з публікою, то акторське мистецтво стає чимось подібним до проституції”. Як виміряти, чи достатньо розвинене тіло для виконання духовних актів – наразі невідомо. Для нас тут важливо наступне: зрозуміти тонкість межі, що розділяє перформерку/-а як агента змін та торговця тілом у мистецтві. Саме тут може допомогти концептуалізація власної мистецької діяльності. Робота з етапом концептуалізації може стати особистою професійною гігієною у мистецтві. Саме формування концепції та її перевірка на життєздатність за досить стандартними критеріями, запозиченими у проєктного менеджменту, може вберегти від крайностей. 

З чого почати? 

Уявімо, що у вас є власна життєва позиція, система цінностей та ставлення до того, що вас оточує.  Вам вочевидь щось не подобається, а щось ви любите.  Можливо вам просто цікаво спостерігати за явищами чи поведінковими особливостями когось або чогось. Головне, щоб це було щось таке, що стосується саме вас і ваших точок болю та інтересу. Саме це має стати відправною точкою для створення вашої концепції. Аби стати цікавим для інших, ви маєте бути цікавими самим собі. Вас має хвилювати те, про що ви говорите. Точка болю – це точка неспокою. Тому саме тут має увімкнутися внутрішнє відчуття впливати. Та пам’ятайте: дидактика – ворог номер 1. При написанні  концепції уникайте моралізаторства та засуджень незрозумілих вам позицій та дій інших. Такі речі допустимі лише у тому випадку, якщо є структурним елементом художньої форми. 

Почнемо з того, чого там бути не повинно:

Загалом, концепція – це опис мистецького задуму, який може містити елементи маніфестації світоглядної позиції мисткині/митця, окреслювати проблему (точку болю, інтересу дослідження) та опис художніх засобів, які ви плануєте використати. У концепції можна вказати скільки часу вам потрібно для реалізації проєкту, та яким є очікуваний результат. Не зайвим буде розуміння вашої аудиторії та ресурсів, які знадобляться. Бажано, щоб весь текст концепції вмістився на одній сторінці (OnePager) а текст було викладено зрозумілою для інших мовою. Не пишіть концепцію за один день – це документ, який складають довго – часто шляхом саморедагування і відкидання зайвого.  

Як перевірити свою концепцію на життєздатність?